Проте очікуваного результату такий хід не дав. Рейтинг Сапожка залишається доволі низьким, до виборів ще далеко, а сто гривень пенсіонерам потрібно виплачувати кожного місяця. Люди зовсім не в захваті від ситуації в місті, адже ціни на все зросли, платіжки за комунальні послуги просто лякають, та й прогнози на майбутнє оптимістичними не назвеш. На ринку доводиться чути «от дала вам влада по 100 гривень, тому й ціни підвищили». Кругообіг стогривневих купюр у місті відбувся, але очікуваного результату для тимчасової міської влади він не приніс. Фокус не вдався.

            Нещодавно владою міста було прийнято рішення, що відтепер пенсіонер має особисто написати заяву, щоб отримати свої сто гривень. Інакше він цих грошей не отримає. І байдуже, що для стареньких увесь цей бюрократизм дуже виснажливий, що деякі пенсіонери уже не можуть прийти за станом здоров’я – «благодійників» міста це не хвилює.

            Що ж за цим стоїть? Навіщо заводити усю цю бюрократичну тяганину, якщо раніш жодних заяв писати не потрібно було. Та й який сенс у таких папірчиках? Доплату отримують усі незалежно від розміру пенсії, заслуг, стажу, стану здоров’я та інших чинників. Навряд чи хтось із пенсіонерів би відмовився від цієї нехай і мізерної ,але все ж допомоги. Тоді яка мета таких вельми «прогресивних» рішень міської ради?

             Вочевидь, коштів на доплати пенсіонерам у міської влади уже не вистачає та й платити не вельми хочеться, бо виборами ще й не пахне. Тому вони й починають хитрувати, вишукуючи на чому б то зекономити. Адже чимало пенсіонерів просто не матимуть змоги написати таку заяву! Є інваліди, які уже не виходять з дому, хтось не дізнається вчасно, хтось просто не матиме часу. Таким чином тимчасовій міській владі вдасться суттєво прорідити ряди претендентів на сто гривень. Але виникає питання:наскільки це етично? Де тоді турбота про пенсіонерів, де елементарна повага до літніх людей? Як бачимо, тимчасовий керманич міста,ще нічого не зробивши,уже починає упиватися владою. Йому уже недостатньо просто написати, що от він дав пенсіонерам по сто гривень - тепер йому треба, щоб особисто кожен прийшов, вклонився і попросив. Здавалося би, зробили добре діло, виплатили з міського бюджету пенсіонерам по сто гривень, так ні - тепер вже починають щось крутити, вже набридло їм бавитися у цю гру. Так треба мати мужність визнати, що це була звичайнісінька передвиборча акція, а коштів у бюджеті для постійних виплат допомоги пенсіонерам у бюджеті не вистачає.

            Замість того вони шукають крайнього, щоб самими залишитися «білими і пухнастими». Фантазія в них не така вже й велика. Хто винен? – Знову «невістка», себто опозиція! Тобто якщо щось добре, то це все заслуга міської влади, а щось погано – це все опозиція постаралася. Хоча як може опозиція двома голосами проти 40 впливати на рішення більшості?

           Складається враження, що панове з міськвиконкому лише погралися у вибори та піар-кампанію. Але виборів поки нема (бо вони бояться їх проводити, адже знають, що програють), великих баришів теж немає, і гра їм просто набридла. Та й не розраховували вони, що гроші доведеться виплачувати постійно. І шукають вони тепер, як би то відкрутитися від своїх обіцянок. Бо одне діло дати раз-два якусь подачку, а зовсім інше – постійно проводити відповідну політику. Для цього потрібно бути справді хорошим управлінцем і добре розбиратися в питаннях, що стосуються міського бюджету. А відповідних знань та досвіду у нинішнього в. о.міського голови немає. Отож і проводить тимчасовий керманич міста експерименти над бюджетом, от тільки що платити за ці експерименти потім доведеться броварчанам. А в умовах економічної кризи такий авантюризм узагалі неприпустимий –плата за нього може бути надто високою. Зараз місту як ніколи потрібен розумний керівник, який би професійно і зважено підійшов до проблем Броварів та зміг ефективно керувати містом у теперішній нестабільній ситуації.

           Отож хочеться побажати нашій міській владі професійності у формуванні та розподіленні бюджету й інших важливих справах, бо цього їй явно не вистачає. Пора уже нарешті дорослішати і відповідати за свої обіцянки! Бровари – це не місце для експериментів, це наш спільний дім і нам тут жити, ростити дітей та онуків.