Відповідно до Основного Закону України земля є основним багатством і об’єктом права власності українського народу. А отже кожен громадянин нашої держави має законне право власності на свою «долю». На жаль не всі громадяни скористались таким правом, більше того – не всі навіть проінформовані про існування їхньої частки національного багатства.

             Відомий анекдот про слона, який може з’їсти за раз 100 кг апельсинів, «але хто ж йому дасть», яскраво ілюструє вітчизняне земельне законодавство в частині забезпечення права громадян на безоплатне отримання земельної ділянки у приватну власність.

            І Конституція, і Земельний кодекс гарантують кожному громадянину України право на отримання земельної ділянки як для будівництва власного помешкання, так і під сільськогосподарські потреби. Зокрема Земельний кодекс говорить, що під будівництво та обслуговування житлового будинку громадянин має право отримати в селі до 25 соток, в селищі до 15 і в місті до 10. Але спробуйте реалізувати це право, якщо місцева влада в цьому не зацікавлена.

             Коли безземельний громадянин звертається з відповідною заявою до органу місцевого самоврядування, де він уподобав собі земельну ділянку, у відповідь він отримує відписку про те, що вільних ділянок немає. При цьому у громадянина немає жодної можливості перевірити, чи не обманули його. Адже генеральний план будь- якого населенного пункту, якщо він взагалі існує, є великою таємницею.

              Щоправда, існує практика більш швидкого вирішення земельного питання, коли заноситься «енна» кількість грошових знаків потрібній людині – представникові місцевої влади, або ж «уповноваженій особі» - посереднику. Сума залежить від місця розташування земельної ділянки і жадібності місцевих керманичів. Громадянами, які мають тугий гаманець, зазвичай обирається другий шлях.

              Така ситуація призводить до того, що земельні ділянки отримують переважно грошовиті громадяни, які, по суті, купують землю з метою спекуляції або ж будівництва «хатинки» в декілька поверхів. При цьому корінним жителям залишається тільки ковтати слину.

              Яскравий приклад тому – наше місто. Минулого року рішенням Броварської міської ради громадянину Перу Карлосу Альберто надано право провести експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 127 кв.м для обслуговування комплексу по вул. Димитрова, 16. А це означає, що перуанець зможе викупити вищевказану земельну ділянку без всяких там аукціонів. Броварську землю роздають переважно киянам, жителям Прикарпаття, далекої Аргентини та іншим немісцевим мешканцям. А що ж тоді залишається броварчанам?..

              Ліквідатор аварії на ЧАЕС Олександр Поберезький звернувся до міськвиконкому з проханням допомогти отримати вільну земельну ділянку під забудову житлового будинку в м.Бровари. У 2004 році гр.Поберезького поставили на пільгову земельну чергу. 2009 року він дізнається про те, що черга на землю ліквідована. На своє звернення до начальника земельного відділу Броварської міської ради та до в.о.міського голови з проханням надати документальну інформацію про наявність земель запасу та резерву земельних ділянок в м. Бровари, Київської області, в які включені земельні ділянки, які можуть надаватися зацікавленим особам у власність, Олександр Поберезький отримав від заступника міського голови пана Андрєєва досить цікаву відповідь :

           «…10.12.2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю», яким змінено процедуру безоплатного надання у власність земельних ділянок громадянам. 

                Згідно із новою редакцією ст.118 Земельного кодексу України до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами. Як вбачається наявність позначеного на відповідному графічному матеріалі бажаного місця розташування земельної ділянки є обов’язковою умовою, якої повинні дотримуватися громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.

                 В зв’язку з тим, що Ваша заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не відповідає наведеним вимогам, Броварська міська рада не може розглянути її по суті.

               Також повідомляємо, що Броварська міська рада та її виконавчі органи не мають повноважень щодо надання заявникам графічних матеріалів та даних про вільні земельні ділянки, в зв’язку з відсутністю даної інформації…»

                  Отже, чиновники бачать лише ті статті Земельного кодексу, які їм вигідні.

                За словами Поберезького, в міськвиконкомі він почув таке : «Земельну ділянку шукайте самі, графічні матеріали також робіть самостійно. Як хочете, так і шукайте, спілкуйтесь із космосом – можливо він вам допоможе. Після того, як знайдете ділянку, ми вам скажемо, чи вона вільна, чи ні. А взагалі то вільної землі немає... Отже, чиновники, знають де є вільна земля, але не підкажуть – шукайте самотужки. Шерше ля фам, як говорять французи…

                 Театр абсурду та й годі. Вільна земля відсутня, хоча на кожній сесії роздаються сотні земельних ділянок. Виникає питання : хіба гуцули та гарячі латино- американські хлопці бігали Броварами у пошуках вільної земельки? Чи може їм космос допоміг її знайти ? Можливо у вигляді депутата міської ради (БЮТ) та голови земельної комісії пана Піддубняка?..

                 Як стверджують юристи та правозахисники, першим кроком у розв’язанні цієї проблеми має стати доступність для громадян інформації про наявні вільні земельні ділянки. Генеральний план кожного міста має висіти, як кажуть, на видноті, і в ньому повинні бути зазначені ділянки, вільні для забудови. Окрім того, потрібні чіткі критерії пріоритетів під час виділення землі, щоб ліквідувати вибірковий підхід місцевих рад до безземельних громадян, а в разі застосування такого громадянин повинен мати правову базу для оскарження неправомірного «земельного» рішення в суді.

                 Спробу розв’язати земельну проблему здійснили кілька років тому в Харківській області, де за ініціативи голови обласної ради Василя Салигіна успішно реалізувалася програма «Земля – людям». Суть її полягає в тому, що кожен житель Харкова чи області, написавши відповідну заяву до обласної ради, отримує земельну ділянку площею 10-25 соток під забудову. Єдине обмеження – претендент має постійно проживати в Харкові або області протягом не менш як п’яти років. При цьому пошук вільних земельних ділянок і їх документальне оформлення та узгодження з місцевою владою – справа облради.

                  Було б чудово, як би харківський досвід у вирішенні земельних питань перейняли Броварська міська та Київська обласна ради. Але для того, щоб перемогти земельну мафію, необхідно переобрати місцеву владу на майбутніх виборах.

Іоанн БЕЗЗЕМЕЛЬНИЙ

                 КОРМЕНТАР

                Дмитро Ратніков, депутат міської ради :

                У 2006 році до міської ради за закритими партійними списками пройшло багато невідомих виборцям людей. Провладна більшість зловживає терпінням броварчан. Годі розраховувати на патріотизм міської влади, яка на кожній сесії роздає броварську землю немісцевим мешканцям. Але й ті нечисленні броварчани, яким пощастило отримати земельні ділянки, не завжди є «простими смертними».

                Як представник опозиції, я ніколи не голосую за земельний дерибан у нашому місті. Прикро, що міські чиновники відмінили черги на отримання землі. І тепер броварчанам не варто сподіватися на справедливе вирішення земельного питання за нинішньої влади. Лише зміна існуючої влади на майбутніх виборах дозволить докорінно змінити ситуацію на краще.